Врахування інтересів інших осіб при вирішенні питання про забезпечення позову

30 Липня 2019 року о 14:12

В постанові Верховного Суду по справі № 755/1357/18  від 13.03.2019 викладено правову позицію щодо вирішення судом питання про забезпечення позову з врахуванням інтересу не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об’єктивний характер.

Позивач не обгрунтувала, а суди не перевірили у чому полягають об’єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про поділ майна подружжя з огляду на те, що спірні земельні ділянки були передані ПАТ АБ «Укргазбанк» в іпотеку за згодою позивача на забезпечення виконання особи зобов’язань за кредитним договором, а відтак позивач усвідомлювала ризики невиконання її чоловіком зобов’язань за кредитним договором, зокрема можливість примусової реалізації спірних земельних ділянок на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.

За змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача цього нерухомого майна, навіть якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження цього майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у такому обсязі і на таких умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. До того ж, за змістом частини четвертої статті 65 СК України договори кредиту та іпотеки, укладені в інтересах сім’ї, створюють обов’язки для обох із подружжя. Позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що договір іпотеки був укладений особою всупереч інтересам сім’ї і не ставила питання про визнання його недійсним.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на тривале невиконання боржником рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2012 року у справі                         № 2604/890/2012 про стягнення із особи на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 4 816 914,29 грн, що перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права ПАТ АБ «Укргазбанк», як стягувача у виконавчому провадженні, а тому оскаржувані судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви  про забезпечення позову, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.