Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

23 Серпня 2019 року о 11:55

Судова процедура – це порядок застосування спеціальних традиційних засобів неплатоспроможності із метою ство­рення необхідних умов для відновлення платоспроможності або ліквідації.

З допомогою судових процедур розв’язується головне завдання – відновлення господарюючого суб’єкта. У процедурах зосереджені спеціальні механізми й інститути відносин неспроможності.

Стаття 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає чотири процедури: розпорядження майном, санація, ліквідація та мирова угода.

Завдання процедури розпорядження майном полягають у: 1) виявленні та збереженні майнових активів боржника; 2) виявленні кредиторів; 3) складенні та затвердженні реєстру грошових вимог кредиторів (формування пасиву); 4) формуванні представницьких органів кредиторів (збори та комітет кредиторів); 5) прийнятті рішення про перехід на наступну стадію процедури банкрутства.

Основним завданням процедури розпорядження майном є створення сприятливих економічних умов для переходу до інших судових процедур. У цій процедурі вживаються заходи для збереження майна (ліквідаційної маси) боржника шляхом застосування спеціальних або традиційних заходів (мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборона на ліквідацію або реорганізацію боржника, обмеження на проведення певних майнових дій, призначення контролюючої особи – арбітражного керуючого).

Санація є пріоритетною судовою процедурою, завданням якої є фінансове оздоровлення господарюючого суб’єкта. В зазначеній процедурі створюються умови для вибору заходів фінансового оздоровлення, призначається замість керівника керуючий санацією. Закон у цьому випадку передбачає спеціальні заходи: відмову від невигідних триваючих договорів та визнання недійсними угод, щодо яких є заінтересованість. Для проведення судової санації обов’язково повинен бути затверджений судом план санації, який розробляється за участю інвестора. Якщо після виконання всіх намічених планом санації заходів боржник став платоспроможним, тобто погасив борги, то провадження у справі припиняється. У випадку часткової реалізації заходів санація може перейти у процедуру мирової угоди або ліквідації.

Ліквідаційна процедура має місце тільки у випадку неможливості відновлення платоспроможності господарюючого суб’єкта. Так, якщо обрані заходи у процедурі санації не дали позитивного ефекту, то вводиться ліквідаційна процедура. При ліквідації немає фінансового оздоровлення боржника. Тут іде повний розпродаж майнових активів для повного або часткового погашення грошових вимог кредиторів. Проводить ліквідацію арбітражний керуючий ліквідатор. Він здійснює функції органу управління боржника, і його завданнями є: прийом, виявлення, формування, оцінка, реалізація ліквідаційної маси і здійснення розрахунків із кредиторами. В основі ліквідаційної процедури лежить акт суду про визнання боржника банкрутом.

На відміну від інших процедур мирова угода є універсальною. Вона не має самостійного значення і проявляється в інших судових процедурах. Мирову угоду можна застосувати на будь-якій стадії процедури банкрутства, її завданням є досягнення згоди між кредиторами і боржником щодо врегулювання боргу і відновлення платоспроможності господарюючого суб’єкта. Шляхом оформлення спеціального документа сторони закріплюють умови мирової угоди- відстрочку (розстрочку) або прощення боргу.

Отже, кожна процедура має свою специфіку та призначення. У судових процедурах сконцентровано юридичні приписи та дозволи. Так, у процедурах розпорядження майном і ліквідації переважають юридичні розпорядження, а в санації та мировій угоді – дозволи. Фінансове оздоров­лення боржника здійснюється у двох процедурах – санації та мирової угоди.