Питання діяльності виконавчої служби. Примусове виконання рішень, пов’язаних з домашнім насильством

16 Грудня 2019 року о 9:53

Вже майже 2 роки в Україні діє Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Наведена статистика вражає.

Закон передбачає низку послуг та сервісів, які може отримати людина, що зазнала домашнього насильства, та гарантує невідворотність покарання для кривдника. Усі задіяні служби із попередження та протидії насильства координують свою роботу між собою для того, щоб надати оперативну допомогу тим, хто її потребує. Слідчими підрозділами закінчуються  кримінальні провадження, за фактами вчинення злочинів, пов’язаних з насильством в сім’ї. Але всі ми повинні розуміти, що це тільки «видима частина айсберга».

Відгриміли суди, а постраждалі далі продовжують відстоювати свої права, і на допомогу цьому повинні прийти виконавці.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що завершальною стадією судового процесу є виконавче провадження. Виконавче провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Велика кількість рішень прямо або опосередковано випливають та пов’язанні з домашнім насильством, а саме:

– рішення про стягнення аліментів як на утримання дітей,  так і осіб, що зазнали тілесних ушкоджень, втратили працездатність внаслідок каліцтва;

– рішення про стягнення моральної, матеріальної шкоди;

– рішення про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

– рішень про виселення та вселення фізичних осіб, тощо.

Всі ці види рішень підлягають виконанню органами державної виконавчої служби та у визначених Законом  випадках – на приватних виконавців.

Зазначені види рішень є досить складними та специфічними у виконанні. Нажаль викладений Законом порядок виконання зазначених рішень визначає так би мовити «ідеальний випадок», коли не виникає жодних перешкод у виконанні, усі учасники виконавчого провадження виконують приписи Закону та відсутні обставини, що ускладнюють виконання рішень. Я можу Вас завірити, що в більшості випадків боржники не в захваті від того, що їм «доводиться» примусово виконувати власні зобов’язання, та усіма шляхами намагаються від цього ухилитися. Державні виконавці наразі мають у своєму арсеналі дієві засоби боротьби зі спробами ухилитися, від виконання рішень, як-то одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, накладати арешт на майно та кошти боржника реалізовувати його майно, обмежувати його у деяких правах.

Окремою категорією мені б хотілося виділити види рішень, які відносяться до виключної компетенції саме державних виконавців: виконання рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною, рішень про виселення та вселення фізичних осіб.

Ці рішення є найбільш складними  у виконанні. Не тільки тому, що наразі законодавство має деякі прогалини, і навіть не тому, що виконавчі документи, що надаються державним виконавцям для примусового виконання містять багато простору для «маневру» боржника, а інколи і стягувача, а тому що учасники виконавчого провадження перебувають у стані стресу, дискомфорту.

Сторони виконавчого провадження здебільшого перебувають у неприязних стосунках, намагаються зачепити один одного та не соромляться вести себе агресивно, іноді нанести один одному тілесні ушкодження, навіть у присутності власних дітей. Хочу зазначити, що більшість державних виконавців Запоріжчини-жінки, матусі. Серце матерів іноді боляче стискається дивлячись на страждання дітей, які стають заручниками конфліктів дорослих, проте знань з психології, конфліктології та медиації не вистачає, та надати вчасну допомогу у вирішенні конфлікту та безперешкодно виконати свою роботу іноді немає можливості. Виконання рішень відкладається, а конфлікт сторін  набирає обертів.

Законодавством передбачено можливість залучення до виконавчих дій спеціалістів, в тому числі-психологів, але як правило конфлікт розвивається миттєво та практична можливість їх залучення відсутня.

Закордонний досвід виконання таких рішень та напрямок України на європейську інтеграцію диктує необхідність нового підходу до підвищення кваліфікації державних виконавців, проведення відповідних тренінгів, надання кваліфікованої допомоги  не тільки сторонам конфлікту, а і для  осіб, що займаються  примусовим виконанням зазначених рішень.

Тож,  Міністерство юстиції наразі працює над удосконаленням законодавства, приділяє велику увагу розробці методології виконання рішень, підвищенню кваліфікації своїх працівників та відкрито до ініціатив.