Про зміни, що сталися в порядку примусового виконання рішень

31 Травня 2019 року о 15:10

Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначено у пункті 4 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції  України  29.09.2016   № 2832/5), до якого наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2019  № 1385/5 були внесені зміни, що стосуються сум зобов’язань за виконавчими документами.

Зараз  відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими сума зобов’язання  становить п’ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, до цього сума зобов’язання становила двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими сума зобов’язання  становить від двадцяти п’яти до п’ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, до цього сума зобов’язання становила від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

З урахуванням викладеного, стягувачам в подальшому необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства з питань, що стосуються виконавчих документів, виконання яких покладається на відділи примусового виконання рішень.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 15.05.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, які стосуються сплати стягувачем авансового внеску у разі пред’явлення виконавчого документа.

До ухвалення вказаного рішення при зверненні до органів державної виконавчої служби за примусовим виконанням рішень потрібно було сплатити так званий авансовий внесок. Розмір авансового внеску складав два відсотки від суми, що підлягала стягненню, та обмежувався розміром десяти мінімальних заробітних плат, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника-фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи. Отже, наприклад, при стягненні з боржника десяти тисяч гривень необхідно було сплатити двісті гривень авансового внеску.

Авансовий внесок був необхідний для того, щоб забезпечити державного виконавця коштами для здійснення першочергових дій при відкритті виконавчого провадження.

Заразом законом передбачались певні категорії стягувачів та категорії справ, які звільнялись від сплати цього внеску.

Так було раніше, тепер авансовий внесок сплачувати не потрібно.

Обов’язковість сплати авансового внеску породжувала собою порушення прав громадян на судовий захист і забезпечення державою виконання судового рішення. Неможливість сплати авансового внеску, з будь-яких причин, тягнула за собою неможливість виконання рішення, що своєю чергою перекладало обов’язок із забезпечення виконання рішень з держави на плечі стягувача.

Конституційний Суд України наголосив, що держава має позитивний обов’язок забезпечувати виконання судового рішення, проте положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII нівелюють сутність конституційного права особи на судовий захист та суперечать положенням Конституції України, тому вони визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.