Право працівника на отримання вихідної допомоги при звільненні

31 Травня 2018 року о 12:18

Вихідна допомога – грошова сума, що виплачується працівникам після припинення трудового договору у випадках, передбачених Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України), Законом України «Про державну службу.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку виплачується працівникам при розірванні трудового договору на підставах, передбачених:

  • пунктом 6 статті 36 КЗпП (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці);
  • пунктом 1 статті 40 КЗпП (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників звільнення працівника);

– пунктом 2 статті 40 КЗпП (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці);

  •  пунктом 6 статті 40 КЗпП (розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу).

Допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат виплачується при припиненні трудового договору, передбаченого пунктом 3 статті 36 КЗпП України (призов або вступ на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу).

Допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, виплачується:
внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 та 39 КЗпП України).

Допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний заробіток виплачується у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).

Відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі Закон) державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати на підставах передбачених:

– пунктом 6 статті 83 Закону (припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

– пунктом 7 статті 83 Закону (припинення державної служби у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено Законом);

– пунктом 1 частини першої статті 87 Закону (припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі).

Окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до пункту 7 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі вивільнення працівників, які належать до категорії I громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України) додатково виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати. Виплата допомоги проводиться за рахунок коштів підприємств із наступною компенсацією підприємствам цих витрат за рахунок бюджету.

Усі вищенаведені норми законодавства корисно знати, щоб працівник завжди міг захистити свої права, у разі їх порушення роботодавцем.