Повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду

21 Червня 2019 року о 13:16

Постановою Верховного Суду по справі 310/12817/13 від 22.05.2019 викладено правову позицію з питання залишення позову без розгляду при повторній неявки позивача, не залежно від зазначеної причини, яка можє бути поважною. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до статті 169 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними. Суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Установлено, що ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2016 року скарга банку на дії державного виконавця була прийнята до провадження і призначена до розгляду на 08 лютого 2017 року, про що належним чином був повідомлений заявник, разом з тим, в судове засідання на призначену дату явку представника не забезпечив, у зв`язку з чим, розгляд справи відкладено на 27 лютого 2017 року.

27 лютого 2017 року представник позивача повторно не з`явився у судове засідання, про день, час і місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заяву про розгляд справи у його відсутність позивач (його представник) завчасно (до призначеного дня судового засідання) до суду не подав.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 169, пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідного процесуального рішення), оскільки неявка позивача (його представника) у судове засідання, призначене на 27 лютого 2017 року, є повторною, а заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду, на момент ухвалення відповідного процесуального рішення, не надходило.

Доводи касаційної скарги про направлення 23 лютого 2017 року на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника банку, є аналогічними аргументам апеляційної скарги банку, яким, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку та встановивши, що вказане клопотання надійшло до суду 28 лютого 2017 року, тобто вже після постановлення ухвали про залишення скарги без розгляду, правильно виходив з того, що суд не міг і не мав врахувати вказану заяву банку на момент ухвалення відповідного процесуального рішення.

Надаючи оцінку вказаним доводам заявника, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що своєчасно отримавши судову повістку про виклик в судове засідання (21 лютого 2017 року), призначеного на 27 лютого 2017 року, банк скористався правом повідомити суд про розгляд справи за відсутності його представника лише 23 лютого 2017 року шляхом направлення відповідної заяви поштовими засобами зв`язку, яке надійшло на адресу суду 28 лютого 2017 року, тобто після постановлення 27 лютого 2017 року оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, що унеможливило врахування цієї заяви судом. При цьому, на виконання вимог статті 77 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду скарги судом першої інстанції) з урахуванням вимог частини третьої статті 27 ЦПК України (у цій же редакції) щодо обов`язку завчасно повідомляти суд про неявку у судове засідання, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і процесуальні обов`язки, банк, з урахуванням тривалості поштового пересилання, не скористався правом повідомити суд електронною поштою, факсом, шляхом направлення телеграм тощо, що відповідало б положенням ЦПК України. Будучи обізнаним про неможливість явки свого представника у зв`язку із процедурою ліквідації банку, заявник не скористався також можливістю подати відповідну заяву про розгляд скарги за його відсутністю при подачі скарги, або під час призначення скарги вперше до судового розгляду, призначеного на 08 лютого 2017 року.

Перевіряючи в апеляційному порядку постановлену судом першої інстанції ухвалу, апеляційний суд, у повній мірі перевірив наведені вище доводи заявника щодо направлення заяви про розгляд справи за відсутності його представника, та дав їм належну оцінку.