Особливості визначення розміру та порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство

30 Серпня 2019 року о 16:15

Основними завданнями Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області є реалізація державної політики з питань банкрутства.

З метою надання арбітражним керуючим та іншим практикуючим юристам, адвокатам практичної допомоги у застосуванні законодавства України про банкрутство надаю наступні роз’яснення.

Загальні правила щодо визначення і виплати винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатора) та стосовно визначення і відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), передбачені статтею 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 №4212-VI (далі – Закон про банкрутство).

Так, вищезгаданою нормою закону передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п’яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Витрати арбітражного керуючого, пов’язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов’язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов’язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор – щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п’ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Однак, проаналізувавши практику Верховного Суду вважаю, що існують особливості визначення розміру та порядку сплати грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство. Про такі особливості хочу повідомити нижче.

  1. Норми Кодексу законів про працю України не можуть бути застосовані до відносин щодо оплати праці арбітражному керуючому. Верховний Суд зазначив, що стаття 117 Кодексу законів про працю України не може бути застосована до відносин щодо оплати праці арбітражному керуючому виходячи з наступного.

Арбітражний керуючий призначається судом і діє відповідно до приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Виконання арбітражним керуючим своїх повноважень керуючого санацією, а саме обов’язків керівника підприємства не підтверджують наявність трудових відносин та відповідних гарантій, які з ними пов’язані. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не визначає автоматичного виникнення трудових обов’язків при виконанні обов’язків керівника підприємства керуючим санацією.

Обов’язковою умовою трудових відносин є наявність трудового договору між працівником та роботодавцем. У даному випадку арбітражний керуючий був призначений судом, є суб’єктом незалежної професійної діяльності, не є найнятим працівником, а тому трудовий договір між ним і підприємством відсутній. Відсутній власник або уповноважений ним орган, наявність якого вимагає ст. 117 КЗпП України і його вина. Характер відносин між арбітражним керуючим та боржником є цивільно-правовим та регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи те, що правовідносини щодо оплати праці арбітражного керуючого врегульовані саме Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і є, у даному випадку, цивільно-правовими відносинами, отже норми трудового законодавства (аналогія закону), до цих правовідносин застосовані бути не можуть. Крім того, окремий порядок розрахунків між боржником та арбітражним керуючим, як це зазначено у вимогах касаційної скарги, враховуючи викладене, також встановлений бути не може, як такий що не відповідає Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, залишаючи без змін ухвалені у справі судові рішення. Верховний Суд погодився з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність трудових відносин арбітражного керуючого та боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №Б8/180-10.

  1. Оплата послуг арбітражного керуючого неможлива без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого. При визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період. Законодавцем встановлені спеціальні джерела оплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Арбітражний керуючий, за наявності вимог щодо неоплачених винагороди та витрат, не є кредитором в розумінні приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», його вимоги не включаються до Реєстру вимог кредиторів боржника, а, відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, входять до витрат, які задовольняють першочергово (поряд з забезпеченими вимогами), після реалізації частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №910/32824/15.
  2. У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг. Норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначають декілька джерел для здійснення оплати цих послуг, в тому числі і за рахунок коштів кредиторів. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №3/67-Б.
  3. Розподіляючи витрати на оплату послуг ліквідатора та відшкодування його витрат за підсумками ліквідаційної процедури між кредиторами боржника за умов відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури, суд повинен керуватися принципом пропорційності суми витрат кожного із кредиторів на оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора розміру визнаних їх кредиторських вимог у справі про банкрутство. Визначаючи джерелом оплати послуг та відшкодування витрат ліквідаторів кошти кредиторів ТОВ, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із встановлених обставин відсутності майна боржника та нездійснення ним виробничої діяльності, а, отже, відсутність у ТОВ активів, за рахунок яких можна було б провести розрахунки з арбітражними керуючими за підсумками ліквідаційної процедури. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №04/5026/1438/2012.