Організація роботи Європейського суду з прав людини

10 Червня 2019 року о 16:24

Як відомо, Європейський суд з прав людини (далі – Суд) – це міжнародний судовий орган, який знаходиться у місті Страсбург (Франція), що створений для  контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина, закріплених в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція).

Секретаріат Суду – це структурний підрозділ, що забезпечує правову й адміністративну підтримку його роботи. До його складу входять юристи, адміністративні й технічні працівники, а також перекладачі.

Кількість суддів у Суді така ж, як і кількість держав-учасниць, що ратифікували Конвенцію, наразі їх 47.

Судді обираються Парламентською Асамблеєю Ради Європи зі списків із трьох кандидатів, запропонованих кожною державою, строком на дев’ять років без права на переобрання. Хоча судді обираються від держав, вони розглядають справи в особистій якості й не представляють свою державу. Вони є повністю незалежними й не можуть займатися будь-якою діяльністю, не сумісною з їх зобов’язанням зберігати незалежність та неупередженість.

«Національний суддя» (суддя, обраний від держави, проти якої подано справу) не може засідати у справі, яка розглядається суддею одноособово. У виняткових випадках його може бути запрошено до складу комітету з трьох суддів. Але, якщо справа розглядається палатою з семи суддів чи Великою Палатою з сімнадцяти суддів, «національний суддя» завжди входить до її складу.

Секція – це адміністративна одиниця, тоді як палата – це суддівський склад Суду в рамках відповідної секції. У Суді є п’ять секцій, в яких сформовано палати. Кожна секція має свого Президента, Віце-президента й певну кількість інших суддів.  Отже, до складу кожної секції входять Президент секції, у провадження якої передано справу, «національний суддя», а також п’ять інших суддів, визначених Президентом секції в порядку черговості.

До складу Великої Палати входять Президент та Віце-президенти Суду, Президенти секцій та національний суддя, а також інші судді, обрані за допомогою жеребкування. Якщо справа розглядається Великою Палатою за клопотанням однієї зі сторін, до її складу не входить жоден із суддів, що вже розглядали справу в складі палати. Велика Палата приймає справи до розгляду в двох випадках: в результаті їх передання на розгляд за клопотанням однієї зі сторін або при відмові від розгляду справи палатою на користь Великої Палати. Так, після винесення рішення у справі палатою, сторони мають право звернутися з клопотанням про подальше направлення справи на розгляд Великою Палатою. Такі клопотання задовольняються лише у виняткових випадках. Рішення про передання справи на розгляд Великої Палати приймається колегією суддів Великої Палати. Справа може передаватися на розгляд Великої Палати в разі відмови палати від розгляду цієї справи – також у виняткових випадках. Якщо справа, що знаходиться на розгляді однієї з палат, порушує серйозне питання, вагоме для тлумачення Конвенції, або якщо є небезпека неузгодженості з попереднім рішенням Суду, палата може відмовитися від розгляду справи з її переданням до Великої Палати.

У Суді існує правило, за яким судді зобов’язані утриматися від участі в розгляді справи, якщо вони раніше виступали в цій справи у будь-якій якості. Це називається самовідводом. Їх заміняє інший суддя. Якщо самовідвід бере національний суддя, на його місце урядом відповідної держави призначається інший суддя (ad hoc).

Суд може засідати у чотирьох основних складах. Явно неприйнятні скарги розглядаються суддею одноособово. Питання прийнятності та суті скарг, які є предметом усталеної практики Суду, розглядаються комітетом із трьох суддів, рішення якого має бути одноголосним. Справа може бути також передана на розгляд палати з семи суддів, яка приймає рішення більшістю голосів, здебільшого – одночасно щодо прийнятності і суті справи. У виняткових випадках справи можуть розглядатися Великою Палатою в складі 17-ти суддів – якщо Палата відмовляється від розгляду справи на користь Великої Палати або якщо задовольняється клопотання однієї зі сторін про передання справи на розгляд Великої Палати.

Витрати на забезпечення діяльності Суду покладено на Раду Європи, бюджет якої формується за рахунок внесків держав-учасниць. Розмір внесків визначається за шкалою розрахунків з урахуванням кількості населення та розміру ВВП. Бюджет включає у себе заробітну плату суддів і персоналу, а також різні інші витрати (комп’ютерне забезпечення, офіційні подорожі, усні та письмові переклади, публікації, представницькі витрати, юридична допомога, місії для проведення розслідувань тощо).