Добровільне виконання рішення суду

31 Травня 2019 року о 16:23

В Україні питання взаємодії громадянського суспільства з судовою гілкою влади залишається дуже актуальним. Немає сумніву в тому, що лише за умови розбудови судової системи можливе забезпечення якісного нового рівня судового захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян і юридичних осіб.

Низький престиж судової установи зумовлює недовіру громадкості та упереджене ставлення до судової гілки влади взагалі. Тому, на сьогодні, одним із пріоритетних напрямків діяльності Міністерства юстиції України є підвищення ефективності виконання рішень суду, оскільки це ключовий чинник забезпечення доступності правосуддя, а також показник зміцнення довіри громадян до судової влади.

Отримання рішення суду на свою користь недостатньо для досягнення мети, задля якої громадяни звертаються до системи правосуддя – захисту порушених прав і свобод, у зв’язку із чим питання виконання рішення суду стає чи не головним у намаганні людей домогтися справедливості.

Виконання судового рішення як кінцева стадія судового провадження є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що судове рішення обов’язкове до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення.

Добровільне виконання судового рішення має низку переваг для особи, не на користь якої винесено рішення суду.

По-перше можливо уникнути стягнення виконавчого збору щодо рішень майнового характеру – 10% від суми, що підлягає стягненню; щодо рішень немайнового характеру – 2 мінімальних розміри зарплати з боржника – фізичної особи або 4 мінімальних розміри зарплати з боржника – юридичної особи.

По-друге відсутній ризик застосування арешту і вилучення майна (коштів), оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»
для забезпечення реального виконання рішення суду виконавець накладає арешт на майно (кошти) боржника під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

За загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно:

  • з моменту набрання рішенням суду законної сили;
  • до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Раніше Закон України “Про виконавче провадження” передбачав строк для самостійного виконання рішення – до 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, але зараз такого порядку немає.

Наразі Закон передбачає зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження коли до виконавця надходить рішення немайнового характеру  про те, що боржник має виконати рішення впродовж 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Існує порядок добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо).

Відповідно до статті 7 Закону стягувач може самостійно надіслати виконавчий документи про стягнення періодичних платежів підприємству, установі, організації, фізичній особі – підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику зарплату, пенсію, стипендію чи інші доходи.

Одночасно з виконавчим документом стягував подає заяву, в якій зазначаються реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти, а також  прізвище, ім’я, по батькові стягувача, реквізити документа, що посвідчує його особу.