Актуальні питання виконавчого провадження: конфлікт інтересів в професійній діяльності державного виконавця

27 Червня 2019 року о 13:27

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи, державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців. Статтею 6 цього ж Закону, визначено, що систему органів примусового виконання рішень становлять Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» конфліктом інтересів у цілях застосування цього Закону можна вважати суперечність між особистими інтересами державного виконавця або приватного виконавця та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання державним виконавцем або приватним виконавцем його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення примусового виконання рішень.

Більш детально питання конфлікту інтересів визначаються Законом України «Про запобігання корупції». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що є підставою для конфлікту інтересів:

  • потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
  • приватний інтерес – будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
  • реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до абз. 1 ч. З ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Згідно ч. 4 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 29  Закону України «Про запобігання корупції» зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 29  Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 29  Закону України «Про запобігання корупції» позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.

Одразу відзначаємо, що не будь-яка суперечність між приватним інтересом особи та її повноваженнями створює конфлікт інтересів: приватний інтерес особи та її службові повноваження можуть не суперечити один одному. Більш того, у Методичних рекомендаціях щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 р. №839, відзначається, що Законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу, як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця та відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об’єктивність прийняття рішень чи діянь службовця при реалізації своїх службових чи представницьких повноважень.

Належна оплата праці державних службовців, у першу чергу, є гарантією державної служби. Це повною мірою стосується і державних виконавців.

Також треба зважати на те, що державне регулювання схем посадових окладів, нормативне закріплення порядку виплати винагороди державним виконавцям виключає можливість впливу державних виконавців на вирішення цих питань. Треба наголосити, що винагорода виплачується лише у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового або немайнового характеру державним виконавцем, за умови дотримання критеріїв виплати такої винагороди, та за процедурою, що повністю унормована.

Таким чином, отримання заробітної плати державним виконавцем, у тому числі, винагороди за належне виконання своїх обов’язків не може вважатися приватним інтересом у розумінні антикорупційного законодавства.